Сунь Ятсен більше відомий як політичний діяч та революціонер. Його називають “Батьком нації, оскільки він брав участь у повалення династії Цін під час Сіньхайської революції та став найвизначнішим засновником Китайської Республіки, зайнявши посаду президента у 1912 році. Однак до політичної діяльності Сунь Ятсен займався медичною практикою.
Сунь Ятсен за своє життя тричі відвідав Ванкувер з метою переховування від тодішньої китайською верхівки та щоб зібрати кошти для своїх компаній. Тому й сад назвали іменем доктора Сунь Ятсена. Більше на сайті vancouver-name.
Історія створення саду
Сад розташовується у китайському районі Ванкувера. Територія розділена на зовнішній парк Сунь Ятсена, вхід якого є вільним для всіх охочих. Йогозбудували у 1983 році. Іншу частину займає класичний китайський сад, але, щоб туди потрапити, необхідно придбати квиток. Його будівництво тривало з 1985 по 1986 рік. Кошти для зведення парку виділялись китайським та канадським урядами, місцевою китайською громадою та приватними фондами. Для зовнішнього планування були залучені архітектори Джо Вай та Дональд Волга.
Плануванням самого китайського саду займався архітектор Ван Цзу-Сін. Сад будувався на основі елементів відомих китайських садів династії Мін з міста Сучжоу. Цей проєкт став першим подібним до китайських садів поза межами Китаю.
Філософія китайського саду
У китайській культурі є три типи садів: Імператорський, Монастирський та сад вчених. Сад у Ванкувері належить до останнього. Характерними рисами вчених садів були високі стіни, що перешкоджали відволіканню від зовнішнього світу та створювали спокійну атмосферу для наукових та філософських роздумів.
Зелені ділянки розташовувались поруч з будинками вчених. Попри невеликий розмір, сади не мають єдиного оглядового місця, звідки можна було б оглянути всі насадження. Здебільшого це забезпечувалось звивистими стежками та живоплотами. Такі ландшафтні прийоми сприяли уповільненню прогулянки, аби розглянути всі деталі саду та низку мальовничих пейзажів. Також вірили, що це дозволяє відганяти злих духів.
Всі елементи саду були ретельно підібрані. Головними є архітектура, камінь, рослини, каліграфія та вода. У сукупності вони створюють цільний образ та зображують принципи Дао — інь та ян. Так білі стіни будинків контрастують з чорною черепицею даху, гнучкий бамбук — з міцними скелями тощо.
Архітектура повторює риси будинків династії Мін. В саду представлені внутрішні дворики, павільйони, коридори та мости. На стінах та підлозі зустрічаються елементи рослин і тварин, наприклад кажанів, драконів та феніксів.
Каміння надає ландшафту стриманості та суворості (ян). Для китайського саду Сунь Ятсена скелі були привезені з озера Тай у Сучжоу.
Вода слугує природним інь та є символом потоку життя. Можна помітити, що вода в озері непрозора. Але не через те, що його не доглядають. Це було зроблено навмисно за допомогою глиняної кладки, аби на поверхні води відбивалась природа та створювалось відчуття спокою.
На відміну від інших садів, що, як правило, засаджені зеленню, у китайському саду рослини слугують лише доповненням. Саджанців хоч і небагато, проте кожен висаджений обдумано та має свою мету. Так слива, що квітне взимку, символізує відродження та оновлення. Бамбук є символом стійкості та гнучкості. Гінкго символізує Китай, а клен — Канаду.
Останньою складовою є каліграфія. У класичному саді використовується чотири стилі письма. Кожен павільйон має поетичну назву, наприклад, “Етюд чотирьох пір року” чи “Зал ста річок”. А Головну залу прикрашає напис “Вишуканий сад, побудований у Ванкувері на честь досягнень минулих віків”.
