Острів Гранвіль має цікаву багатовікову історію. Саме місто Ванкувер мало назву Гренвіль до 1886 року, коли його було перейменовано. Острів має свою неповторну атмосферу, яка приваблює туристів та місцевих жителів. В одному місці зосереджені ресторани та кафе, художні галереї, громадські простори, художні школи, вуличних артистів. Як від місця для рибаків острів розвився до культурного центра далі у статті на vancouver-name.
Як піщані коси перетворили в Індустріальний острів
Сучасний острів Гранвіль колись був двома піщаними косами, які то з’являлися, то зникали з припливом у затоці Фолс-Крік. Сезонно територію заселяли місцеві жителі та використовували коси для ловлі риби та молюсків.
У 1890-х роках, по закінченню будівництва мосту Гранвіль-стріт, федеральний уряд ухвалив рішення про створення штучного острова для покращення промислового розвитку Ванкувера.
Перше підприємство с на острові Гранвіль з’явилось у 1917 році. Компанія BC Equipment Ltd займалась ремонтом та збиранням обладнання у гірничодобувній та лісовій галузі. До 1930-х років на острові діяло близько 40 підприємств та працювало понад 1200 осіб. Переважно підприємства займались лісовим та гірським господарством, будівництвом та судноплавством. Через що острів прозвали індустріальним.
Занепад промисловості на острові
Після закінчення Другої світової війни діяльність більшості заводів стала не такою активною, через зменшення попиту. У 1950-х роках на закритих занедбаних заводах виникла серія пожеж. Промисловість на острові настільки занепала, що компаніям було легше переїхати в передмістя, ніж відремонтувати свої приміщення.
Відродження життя на острові
З 1960-х років тодішній мер Арт Філліпс вирішив дати острову новий поштовх для розвитку та перетворити закинуті промислові підприємства на естетично привабливе місце для широкого кола людей з різними інтересами. При плануванні острова було прийнято рішення залишити промислову концепцію, тому старі заводи були відреставровані та пофарбовані в яскраві кольори, а поруч висадили зелені дерева та кущі.
Після будівництва театру та ресторану у 1970-х роках острів Гранвіль почав набирати популярності серед художників, кухарів. Орендувати ділянку міг будь-хто, тому в результаті поруч із вишуканими ресторанами з’явились невеличкі кіоски з їжею, освітні заклади та громадські центри. Така різноманітність закладів дозволяє острову приймати гостей у будь-який час року та протягом усієї доби: від відкриття пекарні зранку до закриття останнього бару вночі.
Можна помітити, що на острові відсутні кав’ярні Starbucks чи ресторани McDonalds, хоча острів є популярним туристичним місцем. Це пов’язано із забороною роботи франшиз та мереж на острові Гранвіль. Винятком є The Keg та JJ Bean, які є частиною культури місцевості та мають своє коріння.
Громадський ринок
Після успішних реформ на острові розпочали діяльність близько 300 підприємства, пристані для яхт, кіосків з морепродуктами, художніх студій та культурних закладів. А найбільш відомою та відвідуваною ділянкою острова є громадський ринок.
Він відкрився у 1978 році і складався з шести колишніх промислових будівель, зокрема й приміщення першого орендаря — BC Equipment Ltd. Ринок працює цілий рік. Тут фермери та постачальники продають свіжі овочі та фрукти, м’ясо, рибу та морепродукти, сири, молочні вироби та інші продукти, багато з яких місцевого походження. Також тут представлено багато кіосків з мексиканськими, азійськими, турецькими, грецькими ставами, солодощами та закусками.
