Підприємства є важливим складником інфраструктури будь-якого міста, пише vancouver-name. Робочі місця, продуктивність, поповнення бюджету – це лише мала частина користі та необхідності таких об’єктів.
У нашому матеріалі, з посиланням на alliedship, ми хочемо розповісти про найстаріше судноремонтне підприємство Ванкувера.
Найстаріше підприємство
Елайд Шіпбілдерз – приватна суднобудівна та судноремонтна компанія. Її створили в далекому 1948-му. Роль засновника цього об’єкта дісталася Артуру Макларену.
Якщо говорити докладніше, то Елайд Шіпбілдерз є найстарішою комерційною верф’ю Тихоокеанського узбережжя, що постійно діє. Вона розташована на річці Сеймур у Північному Ванкувері.
Підприємство займається суднобудуванням, судноремонтом та інженерними послугами. Зокрема, йдеться про виготовлення поромів, рибальських човнів, буксирів та барж. Усі вони згодом використовуються у зоні Тихоокеанського узбережжя.
Сімейна справа
Протягом 1948–2012-х завод був власністю сім’ї Макларен.
1-го лютого 2012-того відбулося придбання контрольного пакету акцій. Його новим власником став Чак Ко, який раніше обіймав посаду віце-президента підприємства.
Користування майном
Справедливо зазначити, що іншими організаціями використовується майно Елайд Шіпбілдерз.
Зокрема, ми говоримо про Західний машинобудівний завод (він забезпечує буксири гідравлічними буксирними шпильками) та про підприємство з берегових інженерних робіт. Воно займається виробництвом та обслуговуванням гребних валів та кермів напрямку.
Створення заводу
Говорячи про історію Елайд Шіпбілдерз, варто зазначити, що створення цього підприємства відбулося на основі раніше існуючого заводу – Вест Кост Шіпбілдерз.
Через те, що попит на військові судна вантажного типу тільки зростав, ванкуверські бізнесмени почали думати про відкриття верфі.
Старший Макларен став генеральним директором підприємства. А його синові Артуру вдалося приєднати до нього та Західне узбережжя.
Вест Кост Шипбілдерз заснували в 1941-му. Спуск на воду першого судна стався у 1942-му.
До кінця війни суднобудівниками було створено п’ятдесят п’ять кораблів.
Вже післявоєнний час завод зайнявся будівництвом барж. Їх замовником стала компанія Нозерн Транспортейшн. Також підприємство виготовило паром, який потім ходив озером Кутеней.
На той час Артур Макларен займала посаду менеджера верфі.
Нова назва
Листопад 1948-го ознаменувався заснуванням Маклареном невеликої суднобудівної компанії. Вона була названа Елайд Білдерз. Місцем розташування підприємства стала територія, де раніше знаходилася суднобудівна верф, що відноситься до Західного узбережжя.
Спочатку завод Елайд Білдерз будував невеликі сталеві буксири. Переважно вони були виготовлені з деревини.
В 1961-му підприємство змінило свою назву. І з того часу воно стало Елайд Шіпбілдерз. Проте зміни відбулися не лише найменування заводу, – нововведення торкнулися його діяльності.
Так, з того часу компанія також почала ремонтувати судна. Це пояснювалося тим, що завод придбав Берад Шипярд, який був власником судноремонтної верфі в Вугільній гавані.
Приєднання підприємства
1967-й ознаменувався тим, що Елайд Шіпбілдерз була заснована велика верф у східній частині Другого вузького переходу Металургійного меморіалу.
Справедливо зазначити, що верф підприємства Кол Харбор закрили в 1979-му. Це було зроблено для звільнення місця для того, щоб розмістити там прибережні висотні башти. Згодом їх побудували на суші, а саме підприємство приєднали до Елайда Шіпбілдерза.
Згодом завод став ремонтною верф’ю, яка протягом усієї своєї історії виготовила сотні рибальських човнів, буксирів, барж, паромів, офшорних суден постачання, криголамів, портових патрульних кораблів тощо. Крім цього підприємство управляє плавучими корабельними доками, які також проєктувалися та будувалися на цій верфі.
В 2012-му Елайд Шіпбілдерз вдалося стати другим приватним комерційним підприємством Ванкувера, де працюють сто двадцять осіб.
Знаменна подія
1-го лютого 2012-того відбулася знаменна подія. Братьями Джимом та Малкольмом Макларенами, які виконували роль керівника та президента підприємства, було прийнято рішення щодо продажу контрольного пакету акцій. Новим власником став Чак Ко.
Угоду вдалося укласти тоді, коли було завершено ретельну підготовку всіх документів.
Варто зазначити, що кожен з Макларенів мав свою причину звільнення з підприємства. Так, Джимові захотілося піти на пенсію, а Малькольму продовжити роботу завадив стан здоров’я.
Але в Елайд Шіпбілдерз залишився їхній брат Дуглас. Він продовжив виконання обов’язків співвласника та керівника з електротехнічної частини.
Фото: alliedship
