Про Айлендську мідну копальню

Канада є справді неймовірною державою, пише vancouver-name. Її культура, архітектура, звичаї, і, звичайно, люди викликають величезне захоплення та інтерес.

Ванкувер належить до найбільших канадських мегаполісів. Рівень життя в цьому місті відрізняється високою якістю та розвитком. Причому це спостерігалося майже з витоків існування цього населеного пункту. Прагнення до вдосконалення та новизни є однією з найяскравіших особливостей Ванкувера. Крім цього, саме це місто та його околиці постачає всю країну різними благами – від екологічно чистої продукції до корисних копалин.

Копальні є великою цінністю для будь-якого регіону. Адже їх наявність означає, що місцевість ніколи не буде бідувати, й завжди матиме змогу непогано заробляти. І це не кажучи про робочі місця, якими копальні забезпечують населення.

Однак, на жаль, видобуток корисних копалин нерідко стає причиною по-справжньому трагічних та катастрофічних результатів у природі.

В нашому матеріалі, з посиланням на vlms.ca, ми розповімо про ванкуверську копальню, якої вже немає. Однак це не завадило їй увійти в історію Канади та Ванкувера, зокрема, як одній з них найвідоміших і найбагатших копалень. Крім цього, вона ще відома тим, що після її офіційного закриття, місцевість, де вона розташовувалася, змогла повернутися до своїх споконвічних показників. Більше того, там було повністю відновлено життєдіяльність усіх живих організмів. Погодьтеся, що все це є справжнім дивом і вкотре доводить силу матінки-природи.

Про місцезнаходження

Місцем розташування Айлендської мідної копальні була територія поряд з Портом-Харді в північному регіоні Ванкувера. Коли копальня була на піку своєї популярності та працездатності, там працювало майже тисяча людей.

Кар’єрне дно під кінець роботи копальні розташовувалося на глибині тисяча триста двадцяти футів. На той момент цей показник був ні чим іншим, як найнижчою точкою на планеті. А до цього такий статус мала точка, яка сусідила з Мертвим морем.

Хвости копальні були скинуті до Рупертської затоки. Шахта розташовувалась зовсім неподалік океану, і це стало причиною необхідності будувати велику стіну для того, щоб забезпечити безпеку кар’єру.

Кінець епохи копальні

В 1996-тому, коли видобуток було завершено, кар’єр затопили. Проте екологічний моніторинг продовжився як там, де був кар’єр, так і в затоці.

За результатами моніторингу бухти, тамтешню життєдіяльність було відновлено до того стану, який був ще коли видобуток не розпочинався. Відновитися вдалося навіть популяціям креветок та крабів.

Висока продуктивність

Щомісяця копальня виробляла приблизно тридцять тонн свинцю, який містив двадцять сім відсотків міді. Однак на тому місці відбувався видобуток й інших корисних копалин. Зокрема, ми говоримо про молібден, золото, срібло та ренію. Усе це ринку доставлялося за допомогою вантажівок.

На основі всього вищенаписаного можна зробити наступний висновок. Звичайно, трохи шкода, що копальню, про яку йшлося в нашому матеріалі, не вдалося зберегти. Але разом з тим тішить, що вдалося повністю відновитися всій життєдіяльності живих організмів, які мешкали в регіоні кар’єрного розташування. Адже, як знаємо, будь-який видобуток корисних копалин досить негативно впливає стан екології. Тому той факт, що місцевість відновила свій колишній природний стан є зайвим доказом могутності і сили природи. Тому що для неї немає жодних перешкод. І як би людина не намагалася бути сильнішою, в неї навряд це вийде. Бо могутність природи завжди буде перемагати. А людина є всього лише її творінням. І це варто не забувати. 
Фото: coastview.org, mindat.org

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.