Парк Стенлі є одним з найвідоміших та найбільших лісових парків у Ванкувері. Він розташовується близько центру міста, де на контрасті виділяється з багатоповерхових житлових масивів та бізнес-центрів. Характерною особливістю є те, що людський фактор у створенні парку був мінімальним, а ландшафтним дизайнером виступила сама природа. Більше на сайті vancouver-name.
Історія створення
Парк, що розташований на півострові, має давню історію. Спочатку він використовувався корінним населенням як джерело продуктів та необхідних матеріалів протягом довгих років. Активність на території зросла під час золотої лихоманки в 1858 році. Протягом багатьох років після колонізації Британської Колумбії англійцями півострів почали заселяти приїжджі переселенці. Такий стан речей зберігався до 1886 року, коли територію зареєстрували та перетворили у перший парк у місті.
Парк був відкритий у 1888 році мером міста Девідом Оппенгеймером. Його назва була пов’язана з нещодавно призначеним шостим канадським генерал-губернатором — Фредеріком Артуром Стенлі. Площа парку становить близько 400 гектарів і є більшим на популярнішим за Центральний парк в Нью-Йорку.
Чим здивує парк Стенлі
При створенні парку головна ідея полягала у максимальному збереженні природного ландшафту. Пішохідні доріжки були кружляючі, обходячи дерева та чагарники, аби мінімізувати їх знищення. Загальна довжина доріжок складала близько 250 кілометрів, а найдовша з них облаштована по периметру парку. Її протяжність становить 8,8 кілометра. Саме цей прогулянковий маршрут є одним з найпопулярніших. Тут можна пройти пішки або проїхати та велосипеді чи самокаті, милуючись виглядом на затоку з однієї сторони та лісовими масивами з іншої.
На галявинах були створені спортивні та ігрові поля, зокрема й поле для гольфу, тенісні корти та літній театр. Оскільки парк майже по всьому периметру оточений водою було створено кілька пляжів, що розташовувались в затоці Беррард і гавані Ванкувера. З північної сторони парк сполучається з материком через міст “Левові ворота”.
Парк приваблює мальовничими пейзажами з озерами і горами. Рослинність складає близько півмільйона різних дерев, окремі можуть сягати близько 80 метрів у висоту та зростати протягом сотні років. Від 1992 року занадто високі та хиткі дерева підсилюються та обрізаються працівниками парку, аби зробити територію більш безпечною.
Парк слугує домівкою для понад 200 видів птахів, зокрема й рідкісної блакитної чаплі, яка облаштувала на території півострова близько 170 гнізд. Біля озер можна зустріти бобрів, а в лісовій мешкають кролики, койоти, сірі білки, скунси та єноти.
Людський внесок у розбудові парку
Парк залишався недоторканим до 1911 року, відколи його територія зазнала істотних змін.
Для будівництва дитячої залізниці були вирубані дерева, але на нових вільних ділянках були висаджені молоді саджанці. Також був збудований океанаріум та павільйон місцевої фауни. В парковому океанаріумі проживає близько 70 тисяч морських жителів, серед яких є й дельфіни, кити, тюлені, морські котики. Він є найбільшим у всій Канаді. Частина коштів з вхідних квитків спрямовується на природоохоронну місію — збереження морських видів.
Територія прикрашена великою кількістю пам’ятників, статуй та скульптур, що зображають різноманітні події історичні постаті, серед яких можна зустріти поета Роберта Бернса, Олімпійського бігуна Гаррі Джера і Дівчину в гідрокостюмі.
У парку розташовується кілька озер, де відвідувачі можуть орендувати човен або катамаран та відпочити наодинці в центрі водойми.
Та навіть попри таку розбудову парку, він все ще залишається таким зеленим та густо засадженим як на початку роботи у XIX столітті.
