Проблему захисту екології людство усвідомило досить давно, пише vancouver-name. Поступово важливість цього питання привернула увагу багатьох прогресивних країн світу. Вони почали активно розвиватися у частині розробки способів, механізмів та інструментів, за допомогою яких можна убезпечити довкілля.
Однак важко не погодитися з тим, що величезне значення та вплив у питанні екозахисту мали та мають екологічні організації. У світі є велика кількість таких структур. Але деяким, завдяки їхній діяльності, вдалося прославитися трохи більше за інших.
Однією є Грінпіс. І саме про неї йтиметься у нашому матеріалі, з посиланнями на greenpeace.org та zaborona.com.
Створення
Грінпіс є міжнародною неурядовою екологічною організацією, яку в 1971-му створили в канадському Ванкувері.
Організація охоплює проблеми у вигляді:
- глобальних кліматичних змін;
- скорочень лісової площі;
- надмірного рибного вилову;
- комерційного китобійного промислу;
- забруднення екології через хімікати;
- сталого сільського господарства;
- збереження Арктики.
Акція, яку так і не вдалось провести
1985-тий ознаменувався евакуацією людей, які проживали на тихоокеанському атоллі Ронгелап. Понад дев’яносто п’ять відсотків населення отримало пошкодження різного характеру. Причиною стало радіаційне зараження після вибуху атомної бомби в зоні американського полігону.
Евакуація проводилася “Воїном веселки” – великим судном, яке спеціально “уповноважив” для цього Грінпіс. До планів його екіпажу входило проведення акції проти різних випробувань, проведення яких на території атолла Муруроа збиралася займатися Франція.
Проте, заплановану акцію так і не вдалося провести. Адже буквально за кілька днів до проведення акції судно було підірвано французькими спецслужбами.
Важливе питання
У 1990-х Грінпіс почав активно привертати увагу суспільства до питання, яке торкалося повітря та озонового шару. А точніше – забруднення першого та руйнування другого.
Результати наукових досліджень, які доводили, що руйнування в озоновому шарі відбуваються через вуглеводні СFC та HFС, політики та великі промислові магнати просто ігнорували.
Тоді Грінпіс зайнявся організацією акцій на багатьох ванкуверських заводах, які спричиняли вуглеводневий викид.
1992-й запам’ятався тим, що німецькими вченими була розроблена технологія Грінфріз. Ініціатором цієї розробки став Грінпіс.
Варто зазначити, що технологію можна використовувати для того, щоб виробляти екологічно безпечні охолоджувальні автомати.
Вагомий результат
1996-тий ознаменувався початком кампанії Грінпіс, яка не підтримувала генетично модифіковані продукти харчування.
У той же час розпочалося проведення акцій, які були націлені на заборону імпортувати генетично змінену свою країну Європи, а також вирощувати генетично модифіковану кукурудзу.
Внаслідок таких акцій урядом Європейського Союзу було встановлено мораторій на те, щоб ввозити та вирощувати генетично змінені культури.
Нововведення та зміни
Згодом організації вдалося лише зміцнити свої позиції, і вона стала активно розвиватися.
Зокрема, жителі Ванкувера стали надавати фінансову підтримку організації і за допомогою цього долучатися до природоохоронного активізму.
Крім цього, значні зміни торкнулися методів організації.
Так, крім акцій Грінпіс почав проводити заходи у вигляді мітингів, петицій тощо.
За словами ванкуверського еколога Ірвінга Стоу, важливим інструментом організації стало те, що вона стала масово залучати населення до тієї чи іншої кампанії. Також під час планування акцій почав враховуватись аспект її “фотогенічності”. Іншими словами, чи викличе вона бажання у людей фотографувати те, що відбувається, і поширити це в соціальних мережах.
Фото: DPA; Pierre Gleizes © Greenpeace
