Ванкувер популярний не лише влітку, але і у зимовий час. У цій статті ви дізнаєтеся про один з найпопулярніших гірськолижних курортів “Уістлер-Блекомб”. Далі на vancouver-name.
Історія створення
Історія долини між Уістлером і Блекомбом розпочинається з 1858 року, тоді її уперше обстежували і задокументували.
У 1877 році завершується будівництво Пембертонської стежки. Її активно використовували під час “золотої лихоманки”.
На початку ХХ століття в місцевості оселилися мисливці і рятувальники. Вони назвали район “Уістлер”, через те, що почули пронизливий свист, який видавався сивими західними бабаками. А річку поруч назвали Альта.
Одним з перших жителів селища стає Джон Міллар – мисливець, який побудував хатину поряд зі стежкою. Він в 1911 році їде в поїздку у Ванкувер, з метою продати хутра, і зустрічає там шеф-кухаря Олексія Філіпа. Кухар почув розповідь Міллара про прекрасну місцевість, тому не міг відмовитися від пропозиції Джона відвідати “Уістлер”. Алекс і Міртл Філіп пару разів відвідали майбутній гірськолижний курорт. А через 3 роки подружжя вирішує купити 10 акрів землі за 700 доларів і будує курорт для рибаків з назвою “Rainbow Lodge”. У теж час з’являється Тихоокеанська Східна залізниця, вона проходить по озеру Альта, зв’язуючи долину з рештою світу.
Місцевість стає ділянкою для видобутку корисних копалин і лісозаготівель. “Rainbow Lodge” набирає свою популярність і стає одним з найвідоміших курортів.
У 50-х роках ХХ століття з’являються нові різні будиночки в долині завдяки величезним рибним запасам. Туристи мають можливість відвідувати курорт не лише влітку, але і зимою. Це стає можливим завдяки будівництву гравійної дороги на скелях Хоу-саунд по напряму в Сквоміш.
Почало 60-х стає переломним моментом для курорту. Ванкуверські бізнесмени під час подання заявки для проведення Зимових Олімпійських Ігор 1968 року вибирають цю гору, сформувавши Асоціацію олімпійського розвитку Гарібальдіом.
У 1964 році надалі розвитку гірськолижної зони, виникає односмугова дорога, яка продовжена до Уістлера. Завдяки чому тепер поїздка з Ванкувера в гірськолижне селище займає близько 5-6 годин.
Через рік популярна гора вже називається “Гарібальді Уістлер”, і починається розвиток курорту на південній частині гори Уістлер.
Відкриття гірськолижного курорту і його розвиток
У 1966 році Уістлер вже офіційно відкривають для катання на лижах.
У 1977 році новому муніципалітету виділяють 53 акри землі для будівництва нового міста. А через рік починається будівництво, і центром нового міста стає село Уістлер.
На початку 80-х років поряд з горою Уістлер облаштовується Гора Блекомб. В результаті гірськолижний курорт стає одним з найбільших в Північній Америці.
Гірськолижна зона продовжує розширюватися і в 1992 році стає головним курортом в Північній Америці за версією журналу “Snow Country Magazine”. Проходить шість років, “Whistler” і “Blackcomb Mountains” об’єднуються в організацію “Intrawest Corporation”.
XXI століття
У 2002 році Ванкувер подає заяву на проведення Зимових Олімпійських і Паралімпійських ігор 2010 року, заявляючи Уістлер для гірськолижних видів. Цього разу Ванкувер виграв право проводити, після чотирьох невдалих спроб.
Після проведення Олімпіади гірськолижний курорт не зменшив темпи, а зміцнив своє місце на світовій арені. Окрім схилів для лижників і сноубордистів, ще є Центр санного спорту, Олімпійський парк, парк Гірських велосипедів, а також Площа медалей Уістлера.
Цікаві факти
На початку 1970-х років на курорті розробили метод боротьби з лавиною. Розробники вирішили скидати вибухівку з вертольотів, а потім створили спеціальне лавинне знаряддя.
У 1975 році Стів Корбетт на гірськолижній трасі в Уістлері виконав перше в історії четверне сальто на лижах.
А в 1998 році спортсмен з Уістлера – Рос Ребальяті, виграв перші в історії змагання з олімпійського сноуборду.