Ванкуверська місцевість, як і вся Британська Колумбія, відома своїм рибним виловом, пише vancouver-name. Наявність різноманітної риби призвела до значного розвитку рибної промисловості. Найбільшою чисельністю у цьому регіоні відрізняється, звісно, лосось. Цієї риби водиться там досить багато, тому її вилов ведеться дуже активно.
Але історія Ванкувера містить факти, коли внаслідок розширення інфраструктури та будівництва нових важливих об’єктів, лососеві нерестилища були значно порушені. Це спричинило те, що потрібно було терміново шукати вирішення цієї проблеми.
Одним із таких рішень стало створення інкубатора-ферми Хетчері. Саме цей крок став вирішальним у долі лососевих нерестовищ, а також популяції даного виду риб. Адже співробітники інкубатора разом із Технологічним інститутом Ванкувера робили все для відновлення чисельності лосося. Також вони активно займалися створенням умов вирощування риб та його розмноження.
Результати виявилися вражаючими.
В нашому матеріалі, з посиланням на seymoursalmon.com, ми докладніше розповімо про історію Хетчері. Адже це місце по праву вважається одним із культових для сфери рибальства усієї Британської Колумбії.
Почесний статус
З 1907-мого річку Сеймур наділили статусом основного джерела води в Північному Ванкувері. Саме тоді відбулося будівництво першого водозабору.
Першу греблю збудували в 1927-му, а другу – в 1961-му.
Справедливо зазначити, що водосховище, яке утворила друга гребля, є одним із джерел, яке постачає питну воду всьому Ванкуверу.
Пошуки рішення
Однак, внаслідок того, що на греблі вели активні будівельні роботи, в мігруючої риби обмежився доступ до верхньої зони річки Сеймур. Адже саме верхня зона була значною частиною нерестовища для такої риби, як лосось.
Саме це згодом спричинило необхідність розробки спеціальних програм та планів для того, щоб покращити рибні запаси.
Створення інкубатора
Перший запуск інкубаторію відбувся у 1977-му. Тоді цим займався технологічний інститут Ванкувера. На той час масштаби інкубаторію були дуже невеликими. Але необхідність того, щоб підвищити рибні запаси, була надмірно гострою. Тож згодом інкубатор довелося розширювати.
Таким чином, масштаби інкубатора стали настільки великими, що досяг рівня повноцінної ферми.
Крім цього, до робіт на інкубаторі згодом почали залучати й студентів. Це наділило їх практичним польовим досвідом у сфері, як рибництво.
Пізніше, а саме, в 1987-му створили спеціальне Товариство сеймурського лосося. Саме йому довірили керівництво інкубаторієм.
Трохи цікавих історичних фактів
Якщо говорити про Хетчері, справедливо згадати деякі основні та важливі дати в історії цього інкубатора-ферми.
Так, у 1977-му почалося будівництво відстійного ставка на території майбутнього інкубаторію.
1978-й ознаменувався відкриттям Технологічним інститутом першого інкубаторію. Тоді ж до тамтешніх робіт почали активно залучати студентів.
У 1987-му була побудована аераційна вежа, а також спеціальний сарай, де вирощувалась риба.
1989-й запам’ятався створенням каналів для вирощування лосося.
У 1996-тому запустили освітню програму Хейтчері.
2017-тий ознаменувався заміною старого цементного жолоба новітніми ваннами круглої форми.
Таким чином, ідея щодо збільшення популяції лосося, а також поновлення його чисельності призвела до створення важливого об’єкта. Хетчері вважається прикладом якісного та правильного вирощування риб, де чітко дотримуються відповідної методики, а також створюються всі умови для нормальної життєдіяльності лосося.
Фото: krasivosti.pro
